Міністерство внутрішніх справ і громади представило проєкт закону для реформування закону про натуралізацію. Відповідно до цього, натуралізація має бути можливою після п’яти років легального проживання, як правило, і через три роки у випадку досягнень спеціальної інтеграції — наприклад, у мовному чи професійному плані.

Проєкт закону також має на меті полегшити натуралізацію, особливо для групи гастарбайтерів, вимагаючи підтвердження усного знання німецької мови з 67 років і відмовляючись від підтвердження знань про правову та соціальну систему та умови життя у Федеративній Республіці Німеччина («тест на натуралізацію»). Крім того, принцип уникнення подвійного громадянства більше не слід дотримуватися. Понад дві третини людей, які мають отримати натуралізацію, вже можуть зберегти свій попередній паспорт.

Така реформа терміново необхідна, оскільки кількість натуралізацій у Німеччині вже багато років залишається на місці і значно нижча за середній показник у Європейському Союзі: наразі в Німеччині проживає 10,7 мільйона людей із іноземним громадянством (див. дані Федерального інституту досліджень населення). Це найвище значення з початку оцінок на початку 70-х років. Постійне виключення такої великої групи населення з громадянських прав призводить не в останню чергу до демократичного дефіциту. Проте частка натуралізацій у цій країні вже давно залишається на дуже низькому рівні: лише 2,45% людей, які проживають тут щонайменше десять років, отримали натуралізацію у 2021 році. Якщо в середньому близько 2% іноземного населення ЄС були натуралізовані у 2020 році, то в Німеччині це становило лише близько 1,3%. Швеція лідирувала за натуралізаціями з 8,6%, за нею йшли Португалія та Нідерланди з 5,5% і 4,8% відповідно.

Як показало дослідження «Програми глобального управління» Центру перспективних досліджень Роберта Шумана при Європейському університетському інституті, натуралізація є справжнім рушієм інтеграції у сфері доходів від роботи, житла, зниження безробіття та кращих освітніх можливостей. Однак цей ефект виникає лише якщо натуралізація відбувається протягом 4-6 років після імміграції. Попередній період проживання у вісім років, раніше передбачений німецьким законодавством, тому надто довгий для доведених позитивних ефектів.